ДИСКЛЕЙМЕР: Ця стаття не є індивідуальною юридичною консультацією, а покликана лише в загальних рисах допомогти Вам розібратися з питанням оподаткування українців, які проживають за кордоном. Ми рекомендуємо у будь-якому конкретному випадку звертатися до юристів за індивідуальною консультацією. Автори статті та юридична компанія «Зільвер» не несуть відповідальності за використання цієї статті на практиці у Вашій конкретній справі, оскільки в ній можуть бути різні обставини, які значно впливають на порядок вирішення конкретного питання.
Щодо обов’язку подавати річну податкову звітність
Чимало громадян України не стикалися з поданням річних податкових декларацій, оскільки закон не зобов’язує всіх подавати такі декларації.
Проте через масовий виїзд громадян за кордон такий обов’язок може з’явитися.
Це пов’язано з тим, що відповідно до пп.168.2.1. п. 168.2 ст. 168 та пп. 170.11.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України платник податку (у даному випадку, ним може бути громадянин України, але не у всіх випадках, – про що йтиметься далі) зобов’язаний задекларувати іноземні доходи та сплатити з них податки. При цьому, формально, будь-які доходи, отримані за межами України потрапляють під поняття «іноземний дохід» (визначення встановлено у пп. 163.1.3. п. 163.1 ст. 163 ПК України).
Таким чином, будь-які доходи, отримані платником податків за межами України, підлягають декларуванню (за результатами року) та включенню до оподатковуваного доходу (тобто оподаткуванню).
Проте, існує кілька нюансів, які необхідно враховувати і які можуть використовуватись на користь громадян України, які виїхали з країни.
Згідно з податковим законодавством платниками податків за даних обставин виступають резиденти, а от нерезиденти не є платниками податків з доходів, отриманих за межами України.
Тому питання резидентності конкретної людини буде вирішальним щодо податкових зобов’язань такого громадянина України. Цілком очікувано, що податкова служба України намагатиметься довести, що громадяни, які виїхали з України, не стали нерезидентами і повинні продовжувати сплачувати податки в Україні, а також подавати річні декларації, включаючи в них іноземні доходи.
У більшості випадків податкова резидентність може бути підтверджена відповідною довідкою із податкової служби відповідної країни. Однак це не єдиний і не завжди вирішальний фактор у цьому питанні. Тому кожен конкретний випадок вирішуватиметься з урахуванням усіх обставин.
Відповідно до пп. 14.1.213. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України резидентами (України) є особи, які мають постійне місце проживання, основні життєві інтереси в Україні, в т.ч., але не виключно проживання в Україні понад 183 дні на рік, місце проживання сім’ї, або які зареєстровані як ФОП в Україні.
Тому якщо українці проживають за кордоном і отримують доходи «через ФОП», з великою ймовірністю податкова вважатиме їх резидентами України.
Якщо ж громадянин України живе за кордоном (має ознаки резидента іншої країни) та отримує дохід за кордоном (не «через ФОП»), то є підстави вважати таку особу нерезидентом з погляду українського податкового законодавства.
Відповідно, резиденти (України) зобов’язані подавати річні декларації до ДПС України, а нерезиденти – не зобов’язані
Разом з тим, оскільки багато громадян, які виїхали з України, оформили собі види на проживання як біженці, податкова служба України цілком можливо буде аргументувати свою позицію, що проживання громадян за межами України носить тимчасовий характер, що центр їхніх життєвих інтересів залишився в Україні тощо. З великою ймовірністю вирішення спорів між податковою та громадянами буде передано судам, тому остаточну думку про резидентність громадян прийматимуть суди. Як наслідок, узагальнена позиція суду касаційної інстанції може з’явитися приблизно у 2024-2025 роках. До вирішення цього питання судом касаційної інстанції або на законодавчому рівні суперечка триватиме. Ми ж зі свого боку вважаємо, що постійне проживання за межами України навіть у статусі біженця дає підстави вважати громадянина України нерезидентом (за дотриманням інших умов). Проте кожен громадянин самостійно має приймати рішення: ризикувати у цьому випадку чи ні (з урахуванням інформації про відповідальність за таке порушення, викладену далі).
Щодо декларування та оподаткування соціальної допомоги від іншої держави
Громадянин України, який проживає за межами України та отримує від іншої держави чи неурядових організацій допомогу, формально, з погляду податкового законодавства України, отримує у такому вигляді дохід.
Як наслідок, за наявності ознак (податкового) резидентства України платник податків (громадянин України) має задекларувати та сплатити податки з такої допомоги.
Якщо ж громадянин України живе за кордоном (має ознаки резидента іншої країни) та отримує соціальну допомогу, то є підстави вважати таку особу нерезидентом з погляду українського податкового законодавства, і подавати декларацію не потрібно.
У той самий час, у п. 27 підрозд. 1 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки не включаються доходи у вигляді суми коштів або безоплатно наданих товарів (послуг), які надані за рахунок бюджетних коштів іноземних держав та їх державних фондів такому платнику податків та членам його сім’ї першого ступеня спорідненість як особам, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та скористалися правом на тимчасовий захист відповідно до законодавства іноземної держави.
Це означає, що отримана у 2022 та 2023 роках. українськими громадянами допомога не оподатковується згідно з податковим законодавством України.
Державна податкова служба України у таких випадках потребує лише декларування отриманої допомоги.
Втім, як зазначалося вище, обов’язок декларування покладається саме на платників податків, які є резидентами України. Громадяни України, які зі своїми сім’ями постійно проживають за кордоном та можуть довести, що вони не є резидентами України (див. пп. 14.1.213. п. 14.1 ст. 213 Податкового кодексу України ) не є платниками податків в Україні, а відповідно і не мають подавати декларацію.
Це питання, ймовірно, ще буде предметом розгляду в судах України, і набуде остаточної визначеності, але наведена аргументація ґрунтується на нормах закону та досвіді наших адвокатів. Позиція може бути змінена залежно від правового регулювання та судової практики.
Про відповідальність за неподання декларації
За неподання або несвоєчасне подання декларації накладається штраф у розмірі 340 грн. (згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК України) та/або адміністративна відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн. до 136 грн.) (згідно зі ст. 164-1 КоАП України).
Щодо оподаткування доходів українців за кордоном
Питання оподаткування іноземних доходів в Україні має вирішуватися з урахуванням положень конвенцій про усунення подвійного оподаткування. Так, доходи можуть оподатковуватись у країні їх походження, а також у країні резидентності платників податку (з прикладом такої ситуації можна ознайомитись за посиланням).
Водночас слід враховувати, що правила запобігання подвійному оподаткуванню до єдиного податку не застосовуються, тому ФОП може бути зобов’язаний сплачувати податки і в Україні, і в країні свого проживання.
Про обмін інформацією між банками (фінансовими установами) та податковими (фінансовими) службами різних країн
Про те, які іноземні доходи отримує громадянин України податкова служба України може отримувати після набрання чинності законом, завдяки якому Україна та інші учасники Угоди автоматично обмінюватимуться інформацією про відкриті банківські рахунки нерезидентів (та інших певних категорій осіб), що включає: ПІБ, ІПН, залишок на рахунку тощо.
Саме ця система автоматичного обміну інформацією дозволить державі контролювати іноземні доходи.
Докладніше про автоматичний обмін інформацією між банками та податковими службами можна прочитати за посиланням: підлягає інформація такому обміну чи ні залежить від різних факторів. Зокрема, за відсутності банку інформації про прив’язку клієнта до іноземної держави, обмін інформацією може бути не обов’язковим для банку.
Приклади роботи наших юристів щодо оподаткування нерезидентів:
Захистили від подвійного оподаткування
Допомогли з релокацією до Польщі
Рекомендовані статті для прочитання:
Чи потрібно уточнювати податкову резидентність своєму банку?
Про оподаткування дивідендів, що виплачуються в Австрію
Юридична фірма «Зільвер» у Facebook
Юридична фірма «Зільвер» у Instagram
Юридична фірма «Зільвер» у LinkedIn