У цей час багато питань виникає з організацією роботи на підприємствах у зв’язку з введенням в Україні карантину з 12 березня до 3 квітня 2020 року. Кожен з нас розуміє, що заходи щодо запобігання захворюваності можуть продовжити на невизначений термін. При цьому, у таких непередбачуваних умовах необхідно дотримуватись діючого трудового законодавства, в яке український парламент терміново вносить зміни.
Багато роботодавців замислюються про зупинення роботи з метою оптимізації діяльності підприємства та збереження здоров’я працівників, у зв’язку з чим необхідно правильно оформити час простою.
На що в першу чергу необхідно звернути увагу.
Необхідно задокументувати простій.
По-перше, спеціально створеною комісією складається акт простою в довільній формі з зазначенням його причини (наприклад, «у звя’зку з введениям карантину через загрозу епідемії коронавірусної інфекції в Україні та для недопущення поширення COVID-19»). Доцільно і юридично грамотно також вказати в акті, що перебування працівників на робочих місцях на підприємстві є небезпечним для життя і здоров’я, в тому пропонується призупинити роботу підприємства до урегулювання небезпечної ситуації.
По-друге, на підставі Акту простою керівник підприємства приймає відповідне рішення шляхом видання наказу (зразок наказу за посиланням: https://zilver.com.ua/uk/nakaz-pro-prostij-na-pidpryyemstvi-zrazok/), в якому зазначається:
– про причину простою (настання форс-мажорних обставин – карантин);
– про необхідність присутності працівників на робочому місці (якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі);
– про початок простою (враховуючи, що тривалість простою визначає керівник підприємства, а також те, що в даному випадку складно визначити дату закінчення карантину, тому доцільно, наприклад, вказати «до припинення обставин, що викликали простій»;
– про порядок оплати робітникам в період простою. Слід зазначити, що в період простою, що виник не з вини працівників, останні не звільняються, а трудове законодавство встановлює за такими робітниками гарантії – оплата труда з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу) – ст. 113 КЗпП та ст. 12 ЗУ «Про оплату труда». Платити нижче встановленого розміру не можна.
Вказаний наказ необхідно довести до відома всіх робітників.