Питання одночасної роботи розробника на кількох роботах багатогранне: тут і питання застосовуваного законодавства (України чи іншої держави), і судової практики, і змісту договору. Тому завжди краще розглядати конкретну ситуацію, щоб чітко розуміти межі дозволеного.
Щодо законодавства України, то воно дозволяє людині вільно вибирати, де і скільки працювати (за деякими винятками, такими як держслужбовці тощо). Наприклад, дане право в тому чи іншому формулюванні закріплено в ст. 4 Конвенції з прав людини , ст. 43 Конституції України , ст. 5-1 Кодексу законів про працю України. При цьому, якщо програміст є фізичною особою-підприємцем (в побуті, – «ФОП»), і укладає у такому статусі контракти на розробку, то це тим більше передбачає свободу вибору замовників (наприклад, ст. 5 та ст. 6 Господарського кодексу України ).
Крім того, для ФОПів та їх замовників краще, щоб ФОП виконував замовлення кількох компаній, а не однієї, інакше є ризик визнання його працівником відповідної IT-компанії з усіма наслідками (штрафи тощо). Це давно відома інформація, але в ній важливим є те, що за своєю суттю ФОП скоріше повинен мати кілька замовників, ніж одного.
Щодо обмежень: вони можуть бути встановлені в договорі, а в деяких випадках – у політиках IT-компанії. Ми говоримо про приватні (не державні) компанії. У будь-яких контрактах може бути різної складності обмеження роботи інших замовників: всілякі їх види розглядати немає сенсу. Але головне питання у тому, як такі обмеження можуть бути застосовані.
У договорах зазвичай встановлюють два види санкцій за такі порушення: розірвання договору та штраф.
З розірванням договору все просто: швидше за все, якщо компанія захоче, вона розірве договір (винятки розглядати не будемо).
Якщо розробник працює за трудовим договором (перебуває у штаті компанії), то щодо нього штрафні санкції (штрафи, неустойки) застосовуватися не можуть! Будь-які положення про штрафи у трудовому договорі недійсні, оскільки трудове законодавство України передбачає лише 2 види стягнення відносно робітника: догану та звільнення (ст. 147 КЗпП України ).
Якщо розробник працює за гіг -договором або іншим договором на резидента Дія -Сіті, то сторони можуть укласти в порядку ст. 27 Закону спеціальний договір про «неконкуренцію», згідно з яким, серед іншого, розробник повинен отримувати окрему винагороду за відмову від конкурентних дій. Хоча це положення в законодавстві і нове, цілком можна очікувати, що штрафні санкції за порушення такого договору будуть застосовуватися українськими судами, особливо з огляду на позицію судів, що вже є, у аналогічних справах ( справа № 761/15245/18 ).
Якщо розробник працює у межах цивільного (господарського, ЗЕД) договору, то штрафні санкції цілком можуть бути врегульовані договором і застосовуватися до виконавця. Однак притягати ФОП о відповідальності за порушення положень договору про «неконкуренцію» досить складно: ми про це детальніше писали у статті . Виходячи з чинного законодавства та судової практики України, побоюватися штрафів за сам факт роботи розробника – ФОПу на іншого замовника не потрібно, за винятком, коли такий договір відповідатиме вищезгаданій ст. 27 Закону. А ось штрафи, пов’язані з порушенням правил конфіденційності або порушенням прав інтелектуальної власності, що супроводжують роботу на дві та більше компанії, — це цілком реально, і такі судові рішення вже є. Тому все залежить від формулювань контракту та конкретного випадку. Юристи IT- компаній теж думають про те, як убезпечити замовника та складають відповідні договори.
Однак, якщо компанія-замовник є нерезидентом і в договорі зазначено, що право до договору не українське, а місце судового розгляду спорів за договором знаходиться в іншій країні, цілком можливо, що така компанія зможе отримати рішення про накладення штрафу на порушника-розробника. І потім невідомо, як і коли це рішення буде використано проти розробника-порушника.
І не треба забувати, що, укладаючи договір з «другою» компанією, розробник може підписати гарантію, що він/-а ніде не працює або подібні контракти не укладав/-ла. Ось друга компанія, у разі виявлення неправдивості наданої інформації, зможе без проблем оштрафувати порушника (якщо такі положення є в договорі), і навіть поскаржитися в правоохоронні органи.
І додатково щодо питання про повідомлення першої компанії про укладення контракту з іншими замовниками: у законодавстві відповідальність за такі дії (а точніше бездіяльності) відсутня, а в договорах вкрай рідко зустрічаються положення зі штрафними санкціями за такі порушення. Тим більше, навіть за наявності подібних положень у договорі їх застосування в українській правовій системі малоймовірне. Однак репутацію розробнику така суперечка може зіпсувати.
Все вищезгадане стосується штрафів, які встановлені в договорах. Окреме питання про адміністративну та кримінальну відповідальність, компенсацію заподіяних збитків, однак, у більшості випадків сама по собі «паралельна робота» на 2-3 компанії не спричинятиме таких наслідків, тому їх розглядати зараз не будемо.
Загальна рекомендація щодо роботи розробників на 2-3 компанії: уважно читати договір (по можливості консультуватися з юристом) та узгоджувати це питання зі своїми замовниками. І якщо вже хочеться «нишком» підзаробити ще десь, то треба бути готовим до судових розглядів (якщо договір складено на користь замовника). Нехай навіть без перспектив. І звісно, що робота на кілька компаній не повинна бути пов’язана з порушенням прав інтелектуальної власності або правил конфіденційності будь-якої зі сторін, – такі порушення однозначно спричиняють негативні наслідки незалежно від права, що застосовується.
Юридична фірма «Зільвер» у Facebook
Юридична фірма «Зільвер» у Instagram